Breaking News

У Сокалі вшанували члена ОУН, хорунжого Української дивізії «Галичина» Мирослава Бабського

У вівторок, 10 квітня, представники громади Сокаля поряд із керівництвом району привітали з 95-річним ювілеєм нашого земляка Мирослава Микитовича Бабського – члена ОУН з 1939 року, хорунжого легкої артилерії Української Дивізії «Галичина», учасника відомого бою під Бродами. Невеличкий захід відбувся в світлиці Союзу українок, в приміщенні редакції часопису «Голос з-над Бугу». Мирослав Микитович народився 8 квітня 1923 року (саме на Великдень він відзначив своє 95-ліття). Виховувався у сім’ї українських патріотів. Вчився у Сокальській гімназії, відтак, коли навчання проходити на батьківщині не дали – у гімназії, створеній митрополитом Андреєм Шептицьким. Цими науками пан Мирослав дуже пишається, вважає преподобного Андрея своїм найбільшим наставником і вчителем. Отже, не дивно, що в найважчий для України час, 20-річним юнаком пішов за покликом старійшин з ОУН до лав менш ворожої для батьківщини німецької армії. Вишкіл дивізійників проходив у Мюнхені в 1943 році, де й отримав офіцерський чин. Сьогодні Мирослав Бабський згадує ті важкі роки з гордістю, адже не зрадив інтересам української держави, пам’яті своїх героїчних батьків і дідів, боровся з істинними ворогами України і вижив! Гості заходу вітали ювіляра з днем народження, усі бажали Мирославові Микитовичу здоров’я, наснаги в його громадській роботі, адже не дивлячись на свій поважний вік він і надалі співпрацює з ветеранськими організаціями, моє власне бачення розвитку нашого краю та України. Ювіляра із шаною привітав голова Сокальської районної державної адміністрації Роман Токай та головний лікар Сокальського району Роман Швед, які побажали здоров’я.

Редактор часопису «Голос з-над Бугу», депутат Сокальської районної ради Василь Сорочук зазначив, що Мирослав Бабський є людиною творчою, адже є чимало спогадів, написаних ним і надрукованих в районній газеті від початку незалежності України і зараз. В дарунок ювіляру було передано спогади відомого українця, учасника визвольних змагань, котрий свого часу емігрував до Австралії – Юрія Борця.

Методист Сокальського районного методкабінету, керівник юнацької військово-патріотичної програми «ДЖУРА – СОКІЛ» Євген Матвіїв розповів, що і в його родині також були члени дивізії «Галиччина». Рідний брат діда Василь Кутний теж брав участь в бою під Бродами, вижив, однак більшовицькою владою був засуджений до 25 років  таборів. Повертаючись до дня сьогоднішнього пан Євген, привітав ювіляра із днем народження, а також повідомив про захід, що має відношення до вшанування героїв української дивізії «Галиччина».

Спогадами про роки юності і молодості також поділилась із присутніми заслужений вчитель України Ніна Сергєєва, яка багато років присвятила себе педагогіці, була керівником Асоціації інвалідів Сокальщини, є членом ветеранської організації. Ніна Сергіївна також привітала нашого славного земляка Мирослава Бабського з ювілеєм, побажавши йому ще багато років життя.  В ході заходу, організованого Сокальською районною організацією «Батьківщина», відбувся показ документальної стрічки «Бій під Бродами», присутні, разом із іменинником послухали повстанських пісень у виконанні відомого в наших краях барда Ігоря Курача.

Сьогодні, з точки зору сучасності, дуже легко аналізувати і розставляти всі крапки над „і”, а в часи війни кожна людина думає, як вижити, як зберегти родину, домівку і скільки треба мати патріотизму, самоусвідомлення приналежності себе до свого народу, щоби не піти з мобілізацією до більшовицької армії, а вибрати власний свідомий шлях. От і пішов цвіт нації, студентство, недавні випускники гімназій, ветерани українських визвольних змагань 1918-1921 років, всі небайдужі – хто в загони УПА, а хто на збірні пункти Української Дивізії „Галичина”. І з ними пішов наш славний земляк Мирослав Бабський. Сьогодні він ділиться спогадами. Із гордістю згадуючи важкі часи ІІ світової, часом з розчаруванням: “Адже рука Кремля і тоді не дрімала, розколюючи українських націоналістів різними способами. Поряд із цим я гордий за своїх дітей і внуків” –  наголосив Мирослав Бабський.

28 квітня 1943 року – день створення Української Стрілецької Дивізії „Галичина”. Що ж це було за військове формування з точки зору сьогоднішньої Незалежної України? Пересічні українці знають про Дивізію та її вояків небагато, переважно з джерел, спотворених та поданих ще імперською Москвою. Йшла друга світова війна… Україна була в огні між двома кровожерними імперіями: фашистською та більшовицькою. Жодна з цих імперій не була зацікавлена в Україні як Незалежній Державі, а в українцях як Нації, а хотіли лише використати нас, як гарматне м’ясо та загарбати нашу територію. Війська свого ми не мали, оскільки не мали власної держави, а доля бездержавної нації така, що всі її сини та дочки воюють у різних військових формуваннях і по різні сторони барикад. Так було і в XX-му столітті, під час першої світової війни, так сталося й пізніше. Брат йшов на брата, син на батька, онук на діда – і все за чужі інтереси та під різними прапорами. Українська Дивізія «Галичина» була створена вже після Сталінградської битви, коли майже не було сумнівів, що німецькі окупанти відійдуть, а прийдуть «совєтські», відійде Ґестапо, а прийде НКВД, компартія, тюрми, Сибір і все те, чим нас вже „частували” самозвані „брати” зі Сходу у 1939 році. Перше бойове хрещення після вишколу Дивізія отримала під Бродами в другій половині липня 1944 року. У деяких публікаціях можна прочитати про „розгром” Дивізії під Бродами. „Розгрому”, як такого, не було, а був розбитий цілий тринадцятий німецький корпус, в складі якого і була Українська Дивізія «Галичина». Сама Дивізія вижила, так як: по-перше – під Броди виїхав не повний склад, в Нойгаммері залишився кожен четвертий батальйон. По-друге, якась частина Дивізії була на вишколах в інших місцях. По-третє, запасний пункт стояв у селі Куткір, який не попав в оточення. І, по-четверте, Дивізія прорвалася з оточення. Частина вояків залишилася в загонах повстанців, а сама Дивізія, переформована і доповнена, після збору у певному місці, через деякий короткий час вже воювала в Словаччині проти прокомуністичних партизан. У 1945 році вона була переформована в Першу Українську Дивізію Української Національної Армії. Існує безліч спекуляцій навколо деяких моментів існування Дивізії. Одна із таких виникла, коли після англійського полону дехто із колишніх вояків захотів емігрувати до Канади і США. Але Канадський єврейський конгрес висловив протест проти в’їзду до Канади цих українців. Отже, імміграційний департамент Канади подав запит про минуле дивізії. Їх цікавило, чи була „якась підстава твердити про те, що дивізія брала активну участь у винищенні єврейського населення України”. 4 березня 1950 року британський уряд надіслав відповідь: „Під час перебування в Італії ці люди були перевірені радянською та британською місіями. Вони засвідчили, що не було і немає ніяких підстав припускати, що хтось із них боровся проти західних союзників чи був задіяний у злочинах проти людства. Їхня поведінка відтоді, як вони прибули до цієї країни, була гарною, і вони ніколи і ні в чому не виказали своєю поведінкою якоїсь причетності до нацистської ідеології… За свідченням спеціальної місії Військового відомства, що мала на меті перевірити цих людей, вони пішли добровільно воювати проти Червоної Армії з націоналістичних міркувань під час окупації Західної України, коли було підписано нацистсько-радянський пакт. Незважаючи на те, що комуністична пропаганда постійно намагається зобразити їх і багатьох інших біженців як „зрадників” і „військових злочинців”, варто зазначити, що жодних звинувачень у воєнних злочинах не було висунуто ні радянським, ані іншим урядом проти когось із членів цієї групи”. Сьогодні членів дивізії «Галичина» залишилося небагато і годі сподіватися, що вони отримають якесь офіційне визнання від держави як ветерани другої світової війни. Але український народ повинен знати правду про своїх Героїв. Незважаючи ні на що, герої Української Дивізії «Галичина”, як і герої УПА, не потребують жодної реабілітації. Історія все розставить на місця та всіх розсудить. І вона вже це зробила! Цьогоріч в Україні, здебільшого на Львівщині, відзначатимуть 75-річчя з часу створення української дивізії. Як вже згадувалось, у Львові відбудеться марш пам’яті, присвячений українських героям дивізії «Галичина».

Організатори заходу вітають нашого земляка-ювіляра Мирослава Бабського з днем народження, бажають йому здоров’я, довгих років життя і наснаги в його громадській роботі. Подяку за організацію і проведення заходу висловлюють працівникам відділу культури Сокальської РДА Уляні Осміловській, Ользі Мамуладзе та Роману Мельоті, велику подяку за музичний супровід – бардові Ігорю Курачу. На завершеня ведучий – голова депутатської фракції «Батьківщина» в Сокальській районній раді Олег Кожушко щиро подякував ювіляру за жертовність у боротьбі за Українську Державу і на пам’ять подарував йому нещодавно перевидану партією «Батьківщина» книжку Симона Петлюри «Московська воша». На честь ювіляра прозвучало багатоголосе «Многая літа»!